міжусобиця

МІЖУСО́БИЦЯ, і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (переважно у феодальній).

Використовуючи феодальні міжусобиці на Русі, половці посилили напади на руські землі і особливо на Придніпров’я (Іст. УРСР, І, 1953, 89);

Вже не вугликами-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 399).

Значення в інших словниках

1. міжусобиця — міжусо́биця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. міжусобиця — див. сварка  Словник синонімів Вусика
3. міжусобиця — -і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (перев. у феодальній).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. міжусобиця — див. роздор, усобиця  Словник чужослів Павло Штепа
5. міжусобиця — МІЖУСО́БИЦЯ, і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (переважно у феодальній).  Словник української мови у 20 томах
6. міжусобиця — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм.  Словник синонімів української мови