мірятися
МІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. Зіставляти себе в якому-небудь відношенні з ким-, чим-небудь; взаємно порівнювати.
І не раз мірявся [Антоша] силою з найміцнішими парубками, незважаючи на офіцерські чини (Коцюб., II, 1955, 386);
Дівчата — Фрося та Парася — міряються косами, чия довша, й тихенько сміються (Григ., Вибр., 1959, 461);
*Образно. Була колись шляхетчина, Вельможная пані; Мірялася з москалями, З ордою, з султаном, З німотою… Було колись… Та що не минає? (Шевч., І, 1963, 79).
2. Міряти себе, свій зріст.
3. розм. Намагатися що-небудь зробити.
Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути (Барв., Опов.., 1902, 167).
4. тільки 3 ос. Виражатися в якій-небудь мірі, величині.
Звичайно, доби культурного розвитку не міряються кількома роками (Еллан, II, 1958, 176).
Словник української мови (СУМ-11)