навар

НАВА́Р, у, ч.

1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін.

— А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Збан., Єдина, 1959, 200);

В темнику стоїть дев’ятиденний навар із вовчого лика (Стельмах, Хліб.., 1959, 554);

// Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі при варінні в ній тваринних продуктів.

2. рідко. Твердий осадок на стінках посудини, у якій що-небудь кипить, випаровується; накип.

— Оскардами не лише зрубують навар в котлах, — дізнався Оверко, — а також тешуть дикий камінь (Горд., II, 1959, 113).

3. техн., рідко. Те саме, що нава́рка.

— У нас поліпшилася справа зі свердлами. Ось уже два тижні ми працюємо долотами твердого навару (Донч., II, 1956. 168).

Значення в інших словниках

1. навар — нава́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. навар — див. вигода  Словник синонімів Вусика
3. навар — -у, ч. 1》 Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. || Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі під час варіння в ній тваринних продуктів. 2》 рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навар — (зілля) вивар, звар  Словник чужослів Павло Штепа
5. навар — НАВА́Р¹, у, ч. 1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. – А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Ю. Збанацький); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М.  Словник української мови у 20 томах
6. навар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) .  Словник синонімів української мови
7. навар — Нава́р, -ру, -рові; -ва́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)