навар

нава́р

-у, ч.

1》 Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін.

|| Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі під час варіння в ній тваринних продуктів.

2》 рідко. Твердий осад на стінках посудини, у якій що-небудь кипить, випаровується; накип.

3》 тех., рідко. Те саме, що наварка.

4》 перен., розм. Додатковий прибуток, надбавка, вигода.

Значення в інших словниках

1. навар — нава́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. навар — див. вигода  Словник синонімів Вусика
3. навар — (зілля) вивар, звар  Словник чужослів Павло Штепа
4. навар — НАВА́Р¹, у, ч. 1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. – А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Ю. Збанацький); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М.  Словник української мови у 20 томах
5. навар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) .  Словник синонімів української мови
6. навар — Нава́р, -ру, -рові; -ва́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. навар — НАВА́Р, у, ч. 1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. — А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Збан.  Словник української мови в 11 томах