навколішках
НАВКО́ЛІШКАХ, розм. НАВКО́ЛЮШКАХ, присл. На колінах.
Параскіца стояла навколішках і молилась (Коцюб., І, 1955, 276);
Перед нею [пічкою] навколішках стояла плечиста жінка і підкидала в вогонь дрібні березові дрова (Мур., Бук. повість, 1959, 237);
Малий Андрійко лазив навколюшках і вищипував біля стовбурів бур’янець (Донч., Дочка, 1950, 27).
Словник української мови (СУМ-11)