наврочення

НАВРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. навро́чити.

Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці, тільки на шиї мала разок зелених перлів — од наврочення і пошесті (Загреб., Диво, 1968, 690).

Значення в інших словниках

1. наврочення — навро́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. наврочення — -я, с. Дія за знач. наврочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наврочення — НАВРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. навро́чити. Згідно з народним віруванням, цей птах [чорний півень] здібний приймати на себе все зло, а особливо наврочення злого відьмацького ока (з переказу); Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці...  Словник української мови у 20 томах