1. Словник української мови в 11 томах

наврочення

НАВРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. навро́чити.

Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці, тільки на шиї мала разок зелених перлів — од наврочення і пошесті (Загреб., Диво, 1968, 690).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наврочення — навро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. наврочення — -я, с. Дія за знач. наврочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наврочення — НАВРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. навро́чити. Згідно з народним віруванням, цей птах [чорний півень] здібний приймати на себе все зло, а особливо наврочення злого відьмацького ока (з переказу); Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці... Словник української мови у 20 томах