наврочення
НАВРО́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. навро́чити.
Згідно з народним віруванням, цей птах [чорний півень] здібний приймати на себе все зло, а особливо наврочення злого відьмацького ока (з переказу);
Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці, тільки на шиї мала разок зелених перлів – од наврочення і пошесті (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наврочення — навро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- наврочення — -я, с. Дія за знач. наврочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наврочення — НАВРО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. навро́чити. Прийшла [Ярослава] так само, в тій самій тонкій сорочці, тільки на шиї мала разок зелених перлів — од наврочення і пошесті (Загреб., Диво, 1968, 690). Словник української мови в 11 томах