наголошений

НАГОЛО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до наголоси́ти;

// наголо́шено, безос. присудк. сл.

Треба давати рішучу відсіч проявам буржуазної ідеології, усім тим, хто стоїть на заваді її [української культури] розвитку.. А разом з тим, як це і в доповіді наголошено, рішучу відсіч давати повинні ми й націоналізмові (Вітч., 5, 1956, 12).

2. у знач. прикм., лінгв. На який падає наголос.

Найбільшою чіткістю та виразністю відзначається вимова наголошених голосних (Худ. чит.., 1955, 74).

Значення в інших словниках

1. наголошений — наголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наголошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наголосити. || наголошено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., лінгв.На якого падає наголос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наголошений — НАГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наголоси́ти. Наголошений у поезії образ “втраченої дороги” співіснує з потрійним зверненням до Бога, невідступною його присутністю. (із журн.); // наголо́шено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. наголошений — Наго́лошений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)