нагрібати
НАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. нагрі́б, нагребла́, ло́; док., перех. Гребучи, збирати в якій-небудь кількості.
Упала [Оксана] навколюшки на землю і стала нагрібати зерно в мішок (Головко, І, 1957, 414);
Коли Оксен підійшов ближче, то побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому (Тют., Вир, 1964, 28);
Нагребли [заробітчани] сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище (Горд., II, 1959, 165);
*Образно. У демократа Бараболі й справді були власні чималенькі і ставки, і млинки, і вишневі сади. І земельки підходященько нагріб (Ковінька, Кутя.., 1960, 92).
Словник української мови (СУМ-11)