надозолювати
НАДО́ЗОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати.
— А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Вовчок, VI, 1956, 294);
Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (Стор., І, 1957, 346);
— Не вередуй мені, мов панська болячка! Як ти вже на-дозолив мені (Стельмах, Хліб.., 1959, 530).
Словник української мови (СУМ-11)