намова

НАМО́ВА, и, ж.

1. Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін.

Все допитувався [панотець], з чиєї намови хотів війт йому картки помішати? (Март., Тв., 1954, 254);

Одного вечора, коли старого впоїли жовтою оковитою, за намовою сусідів і синів, Юра продав своїх чотири морги й хатину (Ірчан, II, 1958, 185);

[Микита:] Не вадило б їй також помолитись За тисячу мужів тих іменитих. Що за її намовою убито (Коч., III, 1956, 17).

2. перев. мн. Те саме, що на́клеп.

Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож або нічого не чула про "чужі вуха", або не звертала на ті намови ніякісінької уваги (Збан., Сеспель, 1961, 417).

3. перев. мн. Те саме, що умовля́ння.

— Дай спокій! Не згадуй мені про неї [Фрузю]! — мовив він і, піддаючись її [Ганки] намовам, пішов.. до її комірки (Фр., І, 1955, 91).

4. розм. Домовленість, умова про що-небудь.

У нас з ним була намова спалить того за те, що обіжав (Сл. Гр.);

Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (Коцюб., II, 1955, 215).

Значення в інших словниках

1. намова — намо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. намова — Підмова; (дія) намовляння, підбурювання, підбивання, підмовляння, підштрикування, під'юджування; ЖМ. домовленість; мн. НАМОВИ, наклеп; умовляння.  Словник синонімів Караванського
3. намова — див. наклеп; порада  Словник синонімів Вусика
4. намова — -и, ж. 1》 Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін. 2》 перев. мн. Те саме, що наклеп. 3》 перев. мн. Те саме, що умовляння. 4》 розм. Домовленість, умова про що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. намова — НАМО́ВА, и, ж. 1. Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін. – А те, що мене злі душі ошукували, обдирали.., се, небого, все були твої намови (І. Франко); Все допитувався [панотець], з чиєї намови хотів війт йому картки помішати? (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. намова — ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А.  Словник синонімів української мови
7. намова — Намо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. намова — Намова, -ви ж. 1) Наущеніе, внушеніе, подговоръ, подстрекательство. То намова доконче була, бо він сам не годен те зробити. Камен. у. з намови. По наущенію. 2) Уговоръ, соглашеніе. У нас з ним була намова спалить того за те, що обіжав. Екатер. г. ум.  Словник української мови Грінченка