намова
намо́ва
-и, ж.
1》 Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін.
2》 перев. мн. Те саме, що наклеп.
3》 перев. мн. Те саме, що умовляння.
4》 розм. Домовленість, умова про що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови