намова
ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Головко); (Кость:) Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко); — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче! (І. Франко); — Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Довженко); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (С. Чорнобривець); — Маєте з війтом добру злагоду чинити (Г. Хоткевич); — У нас така установа: все, що добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний); Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (М. Коцюбинський); У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти (Словник Б. Грінченка); П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Краньцовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович). — Пор. до́гові́р, домо́витися.
НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); ПА́СКВІЛЬ (про твір наклепницького характеру). — Ні на кого наклепу не звели (батьки), ні обмови, вуста свої ніякою брехнею не опоганили... (О. Гончар); Хіба не бува на чоловіка наговорів (Г. Квітка-Основ'яненко); Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож.. не звертала на ті намови (щодо Сеспеля) ніякісінької уваги (Ю. Збанацький); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації (Ю. Шовкопляс); — Панове. Сьогодні уночі якась злочинна рука насмілилася в наших стінах наклеїти пасквіля на пана Бублика і пана Сокола (Я. Качура). — Пор. наші́птування.
Словник синонімів української мови