небіжчиця
НЕБІ́ЖЧИЦЯ, і, ж. Жін. до небі́жчик.
Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом.., та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224);
На ліжку лежала дівоча сорочка й спідниця, коралі й намисто його небіжчиці (Ю. Янов., Вершники, 1939, 92).
Словник української мови (СУМ-11)