невижатий
НЕВИ́ЖАТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали.
Хліб стоїть у полі невижатий, осипається… (Коцюб., І, 1955, 14);
Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Тют., Вир, 1964, 433).
2. На якому залишені на пні злакові рослини.
Невижате поле.
Словник української мови (СУМ-11)