невижатий
НЕВИ́ЖАТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали, незжали.
Хліб стоїть у полі невижатий, осипається... (М. Коцюбинський);
Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Григорій Тютюнник).
2. На якому залишені на пні злакові рослини.
Невижата смуга достиглим колоссям на вітрі бринить (Л. Костенко);
Невижате поле.
Словник української мови (СУМ-20)