непокірливість
НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до непокі́рливий.
Швидко з безвідрадного та сумного чуття виродилося грізне завзяття, мимовільна дружність і непокірливість своїм кривдникам (Фр., V, 1951, 373).
Словник української мови (СУМ-11)