нерушно
НЕРУ́ШНО, рідко. Присл. до неру́шний.
Спить [хлоп’я] нерушно; тільки трішки Видно іноді усмішки На коралових губах (Щог., Поезії, 1958, 191);
Вона стояла перед ними нерушно. Тільки — груди їй високо здіймалися (Мик., II, 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)