нечасто
НЕЧА́СТО. Присл. до неча́стий.
Такий талант трапляється нечасто! (Донч., V, 1957, 511);
Проходячи повз нечасто попробивані височенні вікна, дівчинка проти світла мружила блакитні аж прозорі очі (Ільч., Серце жде, 1939, 71).
Словник української мови (СУМ-11)