обагрений
ОБА́ГРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обагри́ти.
Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (Гончар, І, 1954, 132);
Я руку подаю земній сім’ї єдиній… А тим… Хто,в кров обагрений, по кров нову іде, Свинцем розтопленим прокляття хай паде! (Рильський, III, 1961, 64).
Словник української мови (СУМ-11)