оббуватися
ОББУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОББУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док., розм. Звикати до незнайомого місця, середовища і т. ін.; освоюватися.
— Може, вона таки оббудеться в моїй хаті, — подумав Клим (Н.-Лев., III, 1956, 361);
— Відпочивай, читай книжки. Воно якийсь час буде нудно з незвички, а далі — оббудешся (Мушк., Серце.., 1962, 14);
// з чим. Призвичаюватися до чого-небудь незвичного, неприємного.
Після знадвірнього [надвірного] дуже ясного сонця вони довго не могли оббутись з темрявою й нічого не бачили в темній крамниці (Н.-Лев., III, 1956, 212).
Словник української мови (СУМ-11)