облиплий
ОБЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обли́пнути.
Колона, минувши смугу трясовин та чаклаків, зморена, облипла багнюкою, видобулась.. знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418);
Лоно високе — видавалось з-під міцно облиплого плаття (Мирний, IV, 1955, 139);
Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Ле, Міжгір’я, 1953, 301).
Словник української мови (СУМ-11)