обмоклий
ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмо́кнути, обмо́кти.
Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Март., Тв., 1954, 437);
Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Чорн., Визвол. земля, 1949, 139).
Словник української мови (СУМ-11)