однокурсник

ОДНОКУ́РСНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь.

Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою, ні до кого так не прислухався, як до Максима (Рибак, Час.., 1960, 279);

Часто, слухаючи Левка, однокурсники говорили йому: — Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти всього набрався? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61).

Значення в інших словниках

1. однокурсник — одноку́рсник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. однокурсник — див. спільник  Словник синонімів Вусика
3. однокурсник — [однокурсниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. однокурсник — -а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. однокурсник — ОДНОКУ́РСНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь. Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою, ні до кого так не прислухався, як до Максима (Н.  Словник української мови у 20 томах
6. однокурсник — ОДНОКУ́РСНИК (той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВКУ́РСНИК рідше. Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою,.. як до Максима (Н.  Словник синонімів української мови