ознаменований
ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ознамено́вувати.
Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (Ком. Укр., 8, 1966, 22);
// ознамено́вано, безос. присудк. сл.
Коли становлення капіталізму було ознаменовано створенням ганебної колоніальної системи, то виникнення і зміцнення соціалізму провістило про настання ери визволення пригноблених народів (Ком. Укр., 11, 1963, 18).
Словник української мови (СУМ-11)