ознаменований
ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ознаменува́ти.
Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (з публіц. літ.);
// ознамено́вано, безос. пред.
Перемогу ознаменовано салютом.
Словник української мови (СУМ-20)