ознаменований

ознамено́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до ознаменовувати.

|| ознаменовано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. ознаменований — ознамено́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ознаменований — ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ознаменува́ти. Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (з публіц. літ.); // ознамено́вано, безос. пред. Перемогу ознаменовано салютом.  Словник української мови у 20 томах
3. ознаменований — ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ознамено́вувати. Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (Ком. Укр., 8, 1966, 22); // ознамено́вано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах