олениця
ОЛЕНИ́ЦЯ, і, ж. Самиця оленя.
Він наближався до поранених тріпотливих ланей та олениць, дивився їм у страдницькі очі.. і сам добивав їх мисливським ножем (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361);
— Ми бачили стадо олениць. Олень стояв на варті, наче з бронзи вилитий (Томч., Готель.., 1960, 255).
Словник української мови (СУМ-11)