онавісніти
ОНАВІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже набриднути; остогиднути, знавісніти.
— Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. надокучило! (Вовчок, І, 1955, 189).
Словник української мови (СУМ-11)ОНАВІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже набриднути; остогиднути, знавісніти.
— Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. надокучило! (Вовчок, І, 1955, 189).
Словник української мови (СУМ-11)