опона
ОПО́НА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що заві́са¹1.
*У порівн. Нуда застелювала все перед її очима сірою, непринадною опоною (Фр., V, 1951, 286).
2. Повстяне покривало для захисту коней та ін. свійських тварин від холоду; попона.
Розкинувшись на землі, поклавши під голови сідла, а під себе опони, лежала, спочивала дружина князя (Скл., Святослав, 1959, 499).
3. заст. Покривало, ковдра.
Панни заслонили опоками та килимами піч (Н.-Лев., І, 1956, 145);
*Образно. От він, степ — хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба (Вирган, В розп. літа, 1959, 159);
*У порівн. О хмари, в днях осені, хмари тяжкі, ви низом ліниво, без сил повзете.., ви тінь, мов опону, на світ кладете (У. Кравч., Вибр., 1958, 221).
4. Сукняна тканина, яку в давнину виробляли ремісники.
У XIII ст. виникає ремісниче виробництво сукняної тканини — "опони" (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429).
Словник української мови (СУМ-11)