орнамент
ОРНА́МЕНТ, у, ч.
1. мист. Оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.
Дуло [револьвера] було.. покрите багатим орнаментом (Фр., VI, 1951, 474);
Тарас Григорович обійшов.. мінарет, милуючись його.. вибагливими карнизами з кольорових кахлів, вкритих чітким геометричним орнаментом (Тулуб, В степу.., 1964, 51);
Опішнянський посуд з його прекрасним розписом, українським орнаментом можна зустріти на виставках (Цюпа, Україна.., 1960, 170).
2. перен. Елементи оздоблення мови, музичного твору і т. ін.
Словесний орнамент.
Словник української мови (СУМ-11)