охоронник
ОХОРО́ННИК, а, ч. Те саме, що охоро́нець 1.
Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Шовк., Інженери, 1956, 374);
Коли заарештований під конвоєм охоронника зник у коридорі, до кабінету слідчого зайшов з сусідньої кімнати його помічник (Кол., Терен.., 1959, 261);
Не дуже радувало те, що невдалік, на сірій дорозі, купкою стояли охоронники, а серед них виділявся немолодий.. старший стражник (Стельмах, І, 1962, 573).
Словник української мови (СУМ-11)