охоронний

ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.).

"Побратими" нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (Кол., Терен.., 1959, 65);

Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. А тим шляхом ішов з охоронною дружиною Радзівілл (Ле, Наливайко, 1957, 65);

// Який перебуває під охороною, підлягає охороні.

Охоронна зона.

Охоро́нна гра́мота — документ, який свідчить, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади.

Довго розмовляв Дилавер-баша з Якубом Зелінським віч-на-віч, потім наказав видати йому охоронну грамоту (Тулуб, Людолови, II, 1957, 558);

— Доктор Гальванеску має охоронну грамоту від нашого уряду і монарха. Його особа і його володіння недоторканні для простих смертних (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 85).

Значення в інших словниках

1. охоронний — охоро́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. охоронний — [охорон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. охоронний — -а, -е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.). || Який перебуває під охороною, підлягає охороні. Охоронна зона. Охоронна грамота — документ, який засвідчує, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охоронний — ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1, 2 знач.). “Побратими” нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (П. Колесник); Його путь лежала ліворуч Острозького шляху.  Словник української мови у 20 томах
5. охоронний — Охоро́нний, -на, -не; прикм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)