очунювати

ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм.

1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати.

— Пийте на здоров’ячко та очунюйте, — тихо обізвався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 186);

Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку (Вас., II, 1959, 273);

У Драгоманових ніяк не виведеться біда — тільки що очуняв Зоря від ко́ру, тепер заслабла Рада (Л. Укр., V, 1956, 293);

— Я лікував його як міг у лісі, ждав, поки очуняє (Кучер, Чорноморці, 1956, 554).

2. Приходити до пам’яті; опритомнювати.

Я.. входив до темпу справ, наче очунюючи після довгої млості (Ю. Янов., II, 1958, 118);

Коли Бульба очуняв від удару і глянув на Дністро, козаки вже були на човнах і гребли веслами (Довж., І, 1958, 276);

Довго була непритомною Вікторія і лише через годину очуняла і застогнала (Хижняк, Тамара, 1959, 260).

Значення в інших словниках

1. очунювати — очу́нювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. очунювати — Одужувати, оклигувати; (з непам'яті) ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. очунювати — -юю, -юєш, недок., очуняти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. 2》 Приходити до пам'яті; опритомнювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очунювати — ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. – Пийте на здоров'ячко та очунюйте, – тихо обізвався отець Харитін (І.  Словник української мови у 20 томах
5. очунювати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт.  Словник синонімів української мови
6. очунювати — Очу́нювати, -нюю, -нюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)