палання
ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти.
З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152);
Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138);
Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).
Словник української мови (СУМ-11)