панія
ПА́НІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що па́ні.
Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан мальований,.. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: "Се мій татонько покійничок!" (Вовчок, І, 1955, 258);
Раніш усіх заходиться співати. Неначе панії він [півень] щиро догоджав (Гл., Вибр., 1951, 117);
Зараз за нею всунулась, ніби возом в’їхала, середніх літ панія.. Лемішковська назвала її гувернанткою своїх дітей (Н.-Лев., І, 1956, 169);
— З вашою панією, якщо буде потреба, можете говорити (Смолич, І, 1958, 58).
Словник української мови (СУМ-11)