пахучо

ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий;

// у знач. присудк. сл.

Було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346).

Значення в інших словниках

1. пахучо — паху́чо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пахучо — Присл. до пахучий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пахучо — ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий. На кожному крилі [городу] росло по великій груші, старій, дрімучій, груші щовесни цвіли помолодечому густо й пахучо, а під осінь і восени обсипали додолу такий грушкопад цукристих дичок...  Словник української мови у 20 томах