пахучий

ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах.

Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (Донч., Перемога.., 1949, 11);

Дівчата палили торішнє бур’яниння, і пахучий димок слався степом (Тют., Вир, 1964, 12);

// Який виділяє аромат; запашний.

На Лаврінове лице похилились свіжі квітки маку та пахуча м’ята (Н.-Лев., II, 1956, 312);

Волосся [у Катрі] від пахучої масті та щоденного вичісування вирівнялось та витонилось [витончилось] (Мирний, IV, 1955, 294);

Наливалися в садах рясні плоди; цвіли пізно посіяні пахучі гречки (Кач., Вибр., 1953, 97);

// Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін.

Вітром пахучим весна серце хвилює моє… Щастя близька далина в зорях Комуни встає… (Сос., Близька далина, 1960, 7);

Микола навстіж відчинив вікно. В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря (Ткач, Плем’я.., 1961, 149);

// Напахчений духами або насичений взагалі чим-небудь запашним.

Обцілувала [попадя ] червоне личко Маринки, витерла губи білим пахучим платочком і метеликом ускочила знову у гостинну [вітальню] (Мирний, III, 1954, 192);

Біля вичепуреного та пахучого Юрася присів Михась у своїх стоптаних ходаках (Чорн., Визволення, 1949, 98);

// Який приємним запахом викликає бажання їсти, пити (про наїдки, напої).

Я.. хлюпав нею [водою] собі у лице. Після того було молоко. Білий пахучий напій пінивсь у склянці (Коцюб., II, 1955, 230);

Стеха готувала на стіл. Ставила миски, краяла хліб, витягла з печі якісь пахучі наїдки (Коб., Лейтенанти, 1947, 53).

Значення в інших словниках

1. пахучий — паху́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пахучий — Пахкий, пахущий, пахнючий, пахнющий, пашистий, АРОМАТНИЙ; напахчений.  Словник синонімів Караванського
3. пахучий — Ароматичний, ароматний, дурманний, духмяний, духмянистий, духовитий, запахучий, запахущий, запашистий, запашний, запашущий, надушений, наодеколонений, напахчений, пахкий, пахущий, пашистий, перепахчений, підпахчений, припахчений, пряний Фразеологічні синоніми: так і пахкає; так і пашить  Словник синонімів Вусика
4. пахучий — -а, -е. Який має, видає сильний запах. || Який виділяє аромат; запашний. || Просякнутий свіжістю, приємними запахами і т. ін. || Напахчений парфумами або насичений взагалі чим-небудь запашним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пахучий — Духмяний, духовитий, пашний, запашний, див. ароматний, парфюм  Словник чужослів Павло Штепа
6. пахучий — ПАХУ́ЧИЙ, а, е. Який має, видає сильний запах. Пахучі соснові стружки закрученими стьожками вискакували з-під гострого леза (О. Донченко); Дівчата палили торішнє бур'яниння [бур'ян], і пахучий димок слався степом (Григорій Тютюнник)...  Словник української мови у 20 томах
7. пахучий — ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко.  Словник синонімів української мови
8. пахучий — Паху́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пахучий — Пахучий, пахущий, -а, -е Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Ном. № 4573. Чебрець — зілля пахуще. Полт. у. Пахуще, як м'ята. Ном.  Словник української мови Грінченка