пахучо

ПАХУ́ЧО.

Присл. до паху́чий.

На кожному крилі [городу] росло по великій груші, старій, дрімучій, груші щовесни цвіли помолодечому густо й пахучо, а під осінь і восени обсипали додолу такий грушкопад цукристих дичок, що й не визбираєш їх усі й не пересушиш (Є. Гуцало);

// у знач. пред.

Було свіжо, пахучо й тепло (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. пахучо — паху́чо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пахучо — Присл. до пахучий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пахучо — ПАХУ́ЧО. Присл. до паху́чий; // у знач. присудк. сл. Було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346).  Словник української мови в 11 томах