пещенець
ПЕ́ЩЕНЕЦЬ, нця, ч., рідко. Той, кого пестять; пещене дитя.
Раптом Тарас отаке: — Машиністом, каже, хочу. Відтоді подивився [Дунай] на сина інакшими очима.. Молодець. За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь.. матусин пещенець… (Мур., Жила.. вдова, 1960, 53).
Словник української мови (СУМ-11)