пліч-о-пліч
ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, присл.
1. Впритул, поруч.
Матюха з Данюшею сіли пліч-о-пліч на генеральшиній канапі (Головко, II, 1957, 46).
2. перен. Єдиним фронтом, об’єднавши свої сили, згуртовано.
— Може, послухаємо тих, кого привела до нас революційна солідарність і з ким нам пліч-о-пліч на ворога йти?! (Гончар, II, 1959, 18).
Словник української мови (СУМ-11)