побрехати
ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Брехати якийсь час.
— Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Григ., Вибр., 1959, 201).
Словник української мови (СУМ-11)ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Брехати якийсь час.
— Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Григ., Вибр., 1959, 201).
Словник української мови (СУМ-11)