побрехати
ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.
Брехати якийсь час.
– Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)ПОБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.
Брехати якийсь час.
– Їх [жінок], наче коноплі, тіпають, а вони все мовчать або полаються, наче собаки побрешуть, та й знов тихо!.. (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)