повитуха
ПОВИТУ́ХА, и, ж., розм. Жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах.
— Скільки людей знатиме, за стількох мусить відболіти породілля, — пояснила мені се баба повитуха (Л. Укр., III, 1952, 749);
Вони чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (Стельмах, І, 1962, 53).
Словник української мови (СУМ-11)