повитуха
ПОВИТУ́ХА, и, ж., розм.
Жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах.
– Скільки людей знатиме, за стількох мусить відболіти породілля, – пояснила мені се баба повитуха (Леся Українка);
Вони чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (М. Стельмах);
До рання залишились ночувати тільки тітка Зінька та повитуха Уляна... А другого дня почались знов будні (У. Самчук);
А челядь, повитуха ціпеніли при ній і не знали, як бути: благати молоду княгиню, аби лягла й лежала, не шкодила дитині, що проситься на світ, чи тікати від неї пріч (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)