погукування
ПОГУ́КУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. погу́кувати¹.
ПОГУ́КУВАННЯ², я, с. Дія за знач. погу́кувати² і звуки, утворювані цією дією.
Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Мирний, III, 1954, 81);
Коні, звеселіло помахуючи головами, без підганяння і погукування всмикнули воза в гостинно розчинені ворота (Загреб., Диво, 1968, 159).
Словник української мови (СУМ-11)