подаруночок
ПОДАРУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до подару́нок.
Гостинців повен клуночок Тобі я принесла; Сама я в подаруночок Для тебе розцвіла (Гл., Вибр., 1957, 327);
В уяві Небесника з’явилися дві голови дитячі, жінка. У нього в чемодані для кожного з них подаруночок… (Томч., Готель.., 1960, 24);
// ірон.
— Ви розумієте, який «подаруночок» готували ви товаришам тим, що уникали тренувальних маршів (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 85).
Словник української мови (СУМ-11)