Словник української мови в 11 томах

позавічно

ПОЗАВІ́ЧНО, діал. Присл. до позаві́чний.

Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно (Сл. Гр.);

— А оце позавічно здав на техніка (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 35).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. позавічно — позаві́чно прислівник заочно незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
  2. позавічно — діал. Присл. до позавічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позавічно — ПОЗАВІ́ЧНО, діал. Присл. до позаві́чний. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно (Сл. Б. Грінченка); – А оце позавічно здав на техніка (О. Ковінька).  Словник української мови у 20 томах
  4. позавічно — Позавічно нар. Заглазно, заочно. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно.  Словник української мови Грінченка