позакурювати
ПОЗАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док.
1. перех. Покрити пилом, запорошити все або багато чого-небудь.
Одежу позакурювали в дорозі (Сл. Гр.).
2. перех. і неперех. Запаливши (люльки, цигарки і т. ін.), почати курити (про всіх або багатьох).
Подякували [Чіпка з товаришами] хазяїнам; позакурювали люльки, та й потягли з двору (Мирний, II, 1954, 230);
Позакурювали [в’язні] махоркою, ходять, пихкають (Тесл., З книги життя, 1949, 203).
Словник української мови (СУМ-11)